Чому в Україні підозрювані у корупції тікають за кордон.

Автор: 
Юрист-кримінолог, кандидат юридичних наук

Хвиля кримінальних проваджень щодо корупціонерів захлиснула Україну. Разом з тим, це не задовольняє суспільство, оскільки підозрювані мають можливість  внести заставу і не перебувати фізично під вартою протягом досудового слідства. 

Приміром, під заставу у 1,4 млн. грн. суд відпустив  голову Адміністрації морських портів Андрія Амеліна, а головного санлікаря Протаса суд відпустив під заставу у 413 тис. грн. І такі приклади можна наводити безкінечно. 

Обурення суспільства зрозуміле, адже громадяни  бажають аби корупціонери перебували під вартою, особливо у випадках затримання в момент вчинення корупційного злочину. Проте, широка громадськість не обізнана у двох надзвичайно важливих нюансах взяття під варту. 

По-перше, закон зобов’язує суд  визначити розмір застави при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді  тримання під вартою. Тобто, суд не може взяти під варту і не визначити заставу. Кримінальний процесуальний кодекс передбачає лише три випадки, коли суд може не визначати заставу. 

А саме – щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосувати; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, яка порушила раніше застосований до неї запобіжний захід у виді застави. 
Як бачимо, корупційних злочинів у цьому переліку немає. Це означає, що беручи під варту особу, яка підозрюється у вчиненні корупційного правопорушення, суд повинен визначати  розмір застави.

По-друге,  законодавство цивілізованих країн та, стандартизоване під вимоги ЄС, українське процесуальне законодавство передбачають тримання під вартою як винятковий запобіжний захід. Його  сутність полягає в  ізоляції особи, яка становить небезпеку для суспільства. На практиці це виглядає так, що під варту беруть переважно підозрюваних у вчиненні  тяжких та особливо тяжких насильницьких злочинів. І це є абсолютно логічно. 

Крім того підставою для застосування взяття під варту є наявні ризики того, що підозрюваний може переховуватись від слідства, перешкоджати провадженню, знищити речові докази, продовжити кримінальне правопорушення  або вчинити інше. Таким чином, далеко не завжди є фактичні підстави для взяття під варту особи, яка підозрюється у вчиненні корупційного правопорушення. 

Проте, саме цим і користуються вітчизняні корупціонери, яких спіткала невдача. Частина з них після внесення застави просто тікає з України. І це не проблема судів, це проблема відсутності норм у законодавстві, які б у таких випадках дозволяли обмеження виїзду за кордон. Що цікаво, в лютому 2014 у Верховній Раді  був зареєстрований проект постанови про заборону виїзду за кордон посадових осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів. Але депутати так і не спромоглись втілити ці наміри у життя.


Думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не несе відповідальності за зміст цієї публікації.
 

Поділіться:

ЧП.INFO онлайн

Телеканал ЧП.INFO онлайн

Думка екcперта

Валентин Гладких
Кандидат філософських наук, експерт ГО «Слово і Діло»
19.01.2018
Тетяна Попова
Медіаексперт, екс-заст. міністра інформполітики
19.01.2018
Анна Маляр
Юрист-кримінолог, кандидат юридичних наук
09.01.2018
RSS-матеріал

Опитування

Чи треба скасувати АТО та ввести воєнний або надзвичайний стан на Донбасі?

Варіанти