Депутатська недоторканність. Скасувати чи обмежити?

Автор: 
Кандидат філософських наук, експерт ГО «Слово і Діло»

«Депутатська недоторканність» - це невдалий, емоційно забарвлений термін, який відкриває простір для ідеологічних маніпуляцій. У цивілізованих країнах вживається більш нейтральний термін - депутатський імунітет. Він існує практично в усіх розвинених, демократичних країнах у якості запобіжного засобу від спокуси використання кримінального судочинства, як інструменту політичних переслідувань. Тому говорити про повне скасування депутатського імунітету, мабуть, не варто. Може сперечатися хіба що про обсяги цього імунітету. 

Натомість, в Україні це питання набуло ледь не метафізичного значення. Чимало політичних сил будували свої передвиборчі кампанії на обіцянках скасувати депутатську недоторканність. Причому, дуже часто позиція їхня різко змінюється одразу після того, як вони потрапляють під купол парламенту. Наприклад,  «Самопоміч» коли йшла на вибори, то кричала найголосніше, що імунітет необхідно скасувати! А як тільки «залізли» в парламент, то позиція різко змінилася і Оксана Сироїд заявила, що без недоторканності можуть розпочатися  різні політичні переслідування. І треба зазначити, що вона має рацію, оскільки в Україні кримінальне судочинство використовувалося, використовується і, боюся, буде використовуватися як засіб для політичного тиску. 

З огляду на це, хотілося б, щоб народні депутати і політичні сили почали більш відповідально ставитися до своїх заяв і усвідомили, що у запалі передвиборчої боротьби вони часто обіцяють те, реалізація чого може бути шкідливою, в тому числі й для них самих. 

Також варто виокремити ще один аспект. Наразі не було випадків, коли Верховна Рада України не задовольняла звернення Генеральної прокуратури та відмовилась зняти депутатську недоторканність з народного депутата. Коли вносилися такі подання, парламент давав згоду на притягнення депутатів до кримінальної відповідальності і, відповідно, знімав з них недоторканність.  Отже, проблема не у тому, що парламент через корпоративну солідарність «своїх не здає», а у тому, що ГПУ або не хоче, або не може збирати необхідну доказову базу для притягнення до відповідальності народних  депутатів України. Тому говорити, що саме депутатська недоторканність заважає Генеральній прокуратурі працювати і ловити злочинців високопосадових,  це є брехня. 

Правда у тому, що таких подань було і є обмаль. Більше того, вони були і лишаються вибірковими, бо вони стосувалися і стосуються лише представників тієї політичної сили, яка перебуває в опозиції. В той час, як у суспільстві є небезпідставні підозри, що злочинці-високопосадові сидять в усіх фракціях Верховної Ради приблизно в однаковій пропорції. 

Так що претензії в першу чергу до правоохоронних органів. 

Крім того, треба зважати, що реальна НЕДОТОРКАНІСТЬ укорінена не в Конституційному праві народного депутата, а у жалюгідному стані правової, правоохоронної та судової системи України. Наприклад, так звані мажори, не мають формального, гарантованого Конституцією права на депутатську недоторканість, але щось заважає правоохоронним органам притягувати цих людей до відповідальності і чомусь мажорам часто вдається уникати покарання, принаймні, не рідше ніж народним депутатам.  

Словом, від гасел про скасування «недоторканності» треба перейти до предметної і раціональної дискусії щодо обсягів депутатського імунітету, який, безумовно, не повинен мати настільки абсолютний характер, як є нині в Україні. Варто лише згадати, як депутат влаштовує бійку з іншим, а потім «шкрябає» його машину. Приїжджає поліція і лише спостерігає за тим, як політик нівечить майно громадянина України, а не втручається. Чому? Бо в того депутатська недоторканність. Хоча, у цьому випадку імунітет не діє, адже правоохоронці мають право припинити скоєння правопорушення, не дивлячись на особу, яка це робить. 

Водночас, все таки не варто повністю позбавитись депутатського імунітету.
За наших умов це може посилити спокусу використовувати кримінальне переслідування для здійснення тиску на політичних опонентів.  

Також можна говорити про скорочення обсягів цієї недоторканності і розширювати кількість випадків, коли депутат може притягатися до відповідальності без згоди Верховної Ради України. Можна змінювати саму процедуру зняття  депутатської недоторканності. Але скасовувати повністю на сьогоднішній день не варто. 

І найголовніше – без реальних реформ у правоохоронній та судовій системі, самим лише скасуванням «депутатського імунітету» ми не ліквідуємо феномену «недоторканності» і «недоторканних».

Думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не несе відповідальності за зміст цієї публікації.

Поділіться:

ЧП.INFO онлайн

Телеканал ЧП.INFO онлайн

Думка екcперта

Олександр Мусієнко
Керівник Центру військово-правових досліджень
18.08.2017
Валентин Гладких
Кандидат філософських наук, експерт ГО «Слово і Діло»
17.08.2017
Тарас Березовець
Політтехнолог, директор консалтингової компанії Berta Communications
15.08.2017
RSS-матеріал