Дискусія щодо святкування 9-го травня Дня Перемоги не стосується історії

Автор: 
Кандидат філософських наук, експерт ГО «Слово і Діло»

     Україна, як постколоніальна держава приречена пройти процес деколонізації. З огляду на це, гасло М. Хвильового «Геть від Москви!» актуальне й сьогодні. 

     Водночас потрібно усвідомлювати, що як у будь-якій постколоніальній країні у нас будуть стикатися щонайменше дві ідентичності - національна та креольська, висловлюючись словами Миколи Рябчука. Також треба зважати на те, що ідентичність пов’язана з історичною пам’яттю. З цього приводу у свій час вдало пожартував французький письменник Ернест Ренан. Він сказав, що нація – це сукупність людей, які об'єднані хибним розумінням свого минулого. 

     Говорячи про минуле, треба також усвідомлювати, що йдеться не про історію, як науку, а про історичну пам’ять. Безумовно, історична пам’ять формується не без впливу історії як науки, втім, далеко не визначається і тим більше не зводиться до неї: те, що спільнота «пам’ятає» про своє минуле, зовсім не тотожне тому, що у тому минулому відбувалося. А про інтерпретації минулого годі й казати. 

     Тому публічна дискусія про святкування чи не святкування 9-го травня Дня Перемоги не має ніякого відношення до історії. Відповідно, це не можна пояснити або спростувати раціональним шляхом. Більшою мірою, це питання ірраціональної віри, до якого нашаровуються багато інших, вже суто політичних, точніше політтехнологічних моментів. 

     Суто стратегічно ми маємо позбавлятися колоніального спадку. Водночас Інституту національної пам’яті потрібно усвідомлювати, що є пріоритетом, якою має бути послідовність дій. На мій погляд, важливо зберегти внутрішню єдність спільноти. Тому спроби нав’язати українському суспільству якесь одне єдине бачення нашої історії є малоперспективним. Інститут національної пам’яті повинен не продукувати конфлікти, а навпаки, мусить працювати над тим як забезпечити мирне співіснування в Україні різні версії минулого. Сподівання адміністративним шляхом накинути суспільству єдиноправильну версію минулого до болю нагадують тоталітарні практики СРСР. 

     Замість того, щоб фінансувати такі інститути та ініціативи, як це Володимир В’ятрович робить, краще інвестувати у видання підручників з історії, з української літератури, або у створення фільмів на історичну тематику українською мовою. І тоді з часом, цілком органічно, ми будемо мати іншу, менш конфліктну національну пам’ять. 

     Наразі бачимо брак цілеспрямованої державної політики, яка не сприяє збереженню цілісності спільноти, а продукує лише конфліктний настрій серед народу. 

     На сьогоднішній день потрібно змиритися з тим, що ті хто хоче відзначати 8-го травня, повинні мати таку можливість. Хтось вважає за потрібне святкувати День Перемоги 9-го травня, то хай має і він таку змогу. Найголовніше, щоб усі українці навчилися ставитися толерантно до тих людей, які можуть мати позицію на ту чи іншу історичну подію. І ще краще було б, якби політичні сили відмовитися від спекуляцій на історії.

Думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не несе відповідальності за зміст цієї публікації.  

Поділіться:

ЧП.INFO онлайн

Телеканал ЧП.INFO онлайн

Думка екcперта

Тарас Чорновіл
Народний депутат України 4-х скликань
13.10.2017
Валентин Гладких
Кандидат філософських наук, експерт ГО «Слово і Діло»
11.10.2017
Володимир Пилипенко
Представник України у Венеційській комісії, правник
02.10.2017
RSS-матеріал

Опитування

Мітинги у Києві - це:

Варіанти