Чому не треба було трощити Емпоріум? Принаймні, одразу...

Автор: 

Ми ніколи не зробимо з України сучасну правову державу, якщо наші методи вирішення конфліктів будуть середньовічними. Я розумію розпач і обурення, викликані нахабним знищенням пам’ятки. І розумію, як іноді хочеться вдатися до радикальних дій замість правових.

Але колись цьому треба покласти край. І мені здається, що зараз – саме час для цього. Ми не зможемо рівноцінно засуджувати беззаконня з боку когось іншого, доки самі вдаємося до беззаконня.

Що треба було робити?

По-перше, зрозуміти, що трощити вікна та вчиняти іншого роду хуліганства, навіть (особливо) на такому історичному місці можна було не одразу, а, як мінімум, коли всі інші методи вичерпано. А краще – двічі вичерпано.Тобто, спочатку зайнятися правовим захистом. І нападом.

Ці малюнки мали статус історичної пам’ятки. Більшість про це не знала, але направити запит до КМДА можна будо досить швидко. Після отримання інформації від них – написати заяву до поліції. Її, насправді, можна було написати будь-якої миті, а іншу інформацію додавати до неї вже потім, або взагалі залишити всі ці дії за правоохоронцями. Якщо поліція відхрещується від справи – підключати прокуратуру. На всі ці інстанції можна завжди тиснути через суди.

Звісно, кожен крок мав би супроводжуватися сильною медійною підтримкою, щоб запевнити відповідальних осіб у тому, що будь-якій спробі піти незаконним шляхом буде надано розголос. Певен: багато хто з журналістів, активістів, юристів та лідерів думки надав би свою допомогу. Адже це стосується більшості з нас: майже нікого Майдан не залишив осторонь. Як пізніше виявилося, навіть Генпрокурор відкрито став на бік промайданівської сторони конфлікту. І навіть після радикальних дій з її боку.

Тому, я вважаю, що, якщо б активісти з самого початку обрали більш цивілізований шлях вирішення цього питання, результат був би тим самим: правова відповідальність винуватця. Напевно, ще на стадії слідства, власник магазину почав би шукати шляхи вирішення проблеми. От тоді й змусити його відновити малюнки, а, в якості «штрафу», нехай передав би до АТО декілька тепловізорів, наприклад. Усі інші правові наслідки – вже на боці поліції та суду. Дали б йому ще й грошовий штраф по закону.

Звісно, є багато «але», проте одне для мене безсумнівно: радикальний шлях вирішення конфліктів у сучасному суспільстві має стати останньою мірою. Ми маємо щоразу намагатися вирішити будь-яке питання законними методами. Особливо, в суспільстві, яке ставить собі за мету стати європейським. Інакше – до чого ми прийдемо?

І ось, якщо всі інші методі вичерпано, а прокуратура та суд організували «замкнене коло» - тоді вже можна й про шини з камінням згадати. І те – краще делікатно. З початку - за перемовин та діалогу. Може, до «справи» вдаватися буде й не потрібно. Дехто може сказати, що правова відповідальність за цей вчинок замала. Не буду сперечатись, але це саме ті закони, за якими ми живемо в цій країні. І їх треба знати, поважати та виконувати. Змінювати, звісно, якщо вони недосконалі. Але – знати та виконувати.

Я щиро сподіваюся, що ми зможемо, нарешті, побудувати в Україні правову державу. І що це словосполучення не буде вважатися популістським, або притаманним лише торгівцям ілюзіями на кшталт більшості нинішніх політиків.

Слава Україні! 

Думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не несе відповідальності за зміст цієї публікації.

Поділіться:

ЧП.INFO онлайн

Телеканал ЧП.INFO онлайн

Думка екcперта

Денис Ципін
Адвокат, голова Центру Конфліктології і Права
22.11.2017
Тарас Чорновіл
Народний депутат України 4-х скликань
10.11.2017
Борис Захаров
Керівник адвокаційного центру УГСПЛ
09.11.2017
RSS-матеріал

Опитування

Чи потрібно легалізувати гральний бізнес в Україні?

Варіанти