ЗЛОЧИНИ

Валерію 42 роки. Він командує одним з підрозділів на підступах до Києва.

В цивільному житті – будівельник. Воювати почав у 2014 році по мобілізації, декілька разів звільнявся і знову підписував контракт.

- 24 лютого, коли росія почала відкрите вторгнення в Україну мені подзвонили колишні підлеглі та запитали, що відбувається в Києві. Я ще не знав, але коли вийшов на балкон покурити - почув обстріли. Я не міг в це повірити. Відразу ж розбудив дітей, які раділи, бо думали, що їдемо на рибалку, - пригадує Валерій .

Перше, що він зробив в цей день - відвіз свою сім’ю на Прикарпаття, і першим же потягом повернувся до Києва.

Територіальна оборона ЗС України стала новим його місцем служби.

Після першого бойового розпорядження розпочалася важка, копітка робота з обладнання позицій, виконання бойових завдань, логістики та злагодження підрозділу.

Валерій пригадує: “Коли ми відрили ходи сполучення та облаштовували опорний пункт, потрапили на залишки оборонних споруд, бліндажів та фурнітури з часів другої світової війни. Майже 80 років тому в цих місцях був рубіж оборони Києва від нацистських загарбників. Тепер ми тут обороняємо Київ від рашистського окупанта“.

- Зараз мій підрозділ, це загартований бойовий колектив, де всі довіряють та підтримують один одного. Я впевнений у кожному. Всі росіяни, які наважаться сунутися в наш бік, залишаться в землі назавжди. Ми захистимо Київ, - наголошує Валерій.

Генеральний штаб ЗСУ