ПОДІЇ

Син Ангеліни, капітана медичної служби, начальника евакуаційного відділення, напевно, ще не вміє молитися, бо Артуру тільки 2 рочки. Але він щодня по телефону кличе маму додому з війни.

-Такі моменти дуже важкі, скучила за сином страшенно, - зізнається Ангеліна. – Тому намагаюся, як тільки випадає можливість, телефонувати додому, аби почути його голосок, голос батьків, які про нього зараз піклуються, адже і я, і чоловік зараз на фронті.

Хтозна, чи Артур вибере шлях батьків і стане військовим медиком, хоча всі предмети зі свого іграшкового лікарського саквояжу вже зараз застосовує за призначенням. Але він точно пишатиметься батьками, які в найкривавіший в історії сучасної України час, ризикуючи власними життями, рятували життя побратимів.

А ще Артур сьогодні неодмінно привітає маму з Днем матері – так, як уміє тільки 2-річне, найдорожче для мами хлопченя.

Пресслужба 14 окрема механізована бригада імені князя Романа Великого