Перейти до основного вмісту

ПОДІЇ

Люди на війні: «Після того, як отримав Героя України, для мене нічого не змінилося», - Роман «Ангел»

Герой України Роман «Ангел»: «Багато чоловіків визнало, що тікали б за кордон. Це найстрашніша відповідь від чоловічого населення країни, в якій іде війна»

— Для мене нічого не змінилося після того, як присвоїли почесне звання Героя України. Головне, щоб не змінювалося ставлення моїх підлеглих. Я виконую свої обов’язки так само, як і виконував їх раніше. Намагаюся в повному обсязі виконати поставлені задачі і роблю це незалежно від звань чи нагород. Багато хто з моїх підлеглих отримав «За мужність» та «Захисник Вітчизни», і для мене відзнаки хлопців навіть більш значущі, ніж моя.

Ранок 24 лютого почався з команди висунутись на певну точку, зайняти оборону та не допустити прориву противника. По суті, цей «ранок» тягнеться вже трохи більше місяця, але вже на іншій локації. З того моменту, як прийняли перший бій, темп для всього підрозділу не знижується.

Цей період часу дуже сильно розкрив справжні обличчя людей як військових, так і цивільних. Ті, хто раніше не дуже вирізнявся зібраністю та цілеспрямованістю, показали себе геть іншими людьми, як і, нажаль, навпаки. Багато хто з чоловіків визнає, що за можливості тікали б за кордон, а ще більша кількість вже втекла в перший же день. Це, на мою думку, найстрашніша відповідь від чоловічого населення країни, в якій іде війна.

Для військових повномасштабне вторгнення росії теж стало дуже переломним, адже люди звикли до позиційної війни на Донбасі, коли є певний комфорт: облаштовані позиції, обладнані вогневі точки, налагоджені всі види забезпечення, тепло-добро. Людина вийшла на пост, відчергувала і повернулася на час відпочинку. А тут вже геть інше – інші задачі, потреба прийняття швидких рішень, від яких залежить не одне життя. От тут люди краще всього і проявляються.

Ніхто з нас не звик до війни. До неї неможливо звикнути. Пристосуватися – так, але не звикнути. Ніхто не народжений бути військовим, я взагалі маю дві цивільні освіти геть не пов’язані ні між собою, ні з армією. Моя дитина у трирічному віці підходить до дружини та каже «Мамо, не бійся, це стріляють далеко від нас».

Оперативне командування "Північ"

 

Допомогти "Службі розшуку дітей" - тут

Приєднуйтесь до "Магнолія-ТВ" на Facebook!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Дівчинка - з Берислава Херсонської області. У вересні 2024-го року зв'язок із нею обірвався, на жаль, її місцезнаходження досі невідоме....

Одинадцятирічний Тимофій Бордалев, п’ятнадцятирічна Ксенія Скідіна та тринадцятирічний Вадим Бурденко зникли внаслідок повномасштабної в...

До Служби порятунку надійшло повідомлення про те, що в районі озера Ворожеска Рахівського району під час проходження туристичного маршру...

Вночі до Служби порятунку «101 »надійшло повідомлення про пожежу на провулку Труща Центрально-Міського району міста Кривий Ріг.   ...

Наші рятувальники двічі дарували лелекам шанс на життя. Птахів, яких українці здавна вважають символом миру, дому та надії. У Ладижин...

X