Місяць болю. Місяць пошуків. І — смерть, яку можна було попередити. Хочу поділитися історією, яку важко писати, але ще важче — мовчати. Це історія про те, як через недбалість лікаря загинув мій чоловік — Вітрикуш Андрій Ярославович. 🔹 Передісторія: Лікар-психіатр Андрейців Мирослав Миронович супроводжував Андрія з районної лікарні до Залізнично-дорожньої лікарні у м. Стрий. Вони їхали каретою швидкої допомоги. Мамі Андрія відмовили у супроводі, лікар запевнив: «Я сам відвезу і привезу пацієнта.» Але назад Андрій вже не повернувся. Після огляду в лікарні Андрій сказав лікарю, що хоче в туалет. Той дозволив йому відійти «в кущі». Це був останній момент, коли його бачили живим. І це — лише одна з версій. Наступного дня лікар уже розповідав іншу історію: нібито Андрій пішов у магазин, що навпроти лікарні. Але варто згадати: Андрій був без куртки, без грошей, без телефону. Після зникнення лікар просто повернувся до районної лікарні. І навіть не повідомив рідним, що пацієнт зник. Замість безпечного повернення додому — почалося пекло. Ми оббили всі пороги, організовували пошукові групи, зверталися в поліцію. Через місяць ми знайшли Андрія. Мертвим. Усього за кількасот метрів від місця зникнення. ⚠️ Випустити хворого чоловіка, який переніс інсульт і, як сам лікар казав, мав психічні відхилення — це не просто недбалість. Це — вирок. І за цей вирок ніхто досі не поніс відповідальності. Ми не шукаємо помсти. Ми хочемо правди й справедливості. Бо завтра це може статися з чиїмось іншим чоловіком, сином, батьком.
Якщо Ви були свідком того, що сталося, будь-ласка, зв´яжіться з автором оголошення!
