Ще з ночі мені телефонують знайомі, друзі, питання у всіх одне – що в країні відбувається? І, знаєте, чіткої відповіді немає. Про те, що Азовське море може стати новим плацдармом для військової агресії Росії, я говорив ще раніше.
Це той випадок, коли ти не хочеш, аби твоя аналітика втілювалась в життя. Але маємо очевидні факти – агресор атакував наші кораблі, наші хлопці поранені, їхня доля невідома. Це дуже серйозна ситуація, на яку треба реагувати. Зокрема, вирішальним тут є тиск Заходу. Поки що такого тиску, окрім заяв про «занепокоєння» не бачимо…
Чи потрібно вводити воєнний стан? Я уже говорив, і повторюсь ще раз – його треба було запроваджувати 4,5 роки тому, коли анексували Крим, або коли збили Іл, після Ілловайська чи Дебальцева.
Воєнний стан має запроваджуватись не тоді, коли це комусь вигідно, а тоді, коли для цього існують об‘єктивні передумови. На п’ятому році війни це питання в нашій свідомості перезріло.
І ще мені цікаво, як введення воєнного стану допоможе нашим військовим морякам, які потрапили в полон? Ще одне риторичне питання, яких чимало.
Через брак достовірної інформації для більшості все це сьогодні виглядає, як політичний інструментарій напередодні виборів, аніж адекватна реакція на російську агресію. І це те, що посилює паніку в країні та дестабілізує її.
Крім того, чому ніхто не каже, що «особливий» стан треба запроваджувати в ЄС? Адже війна в центрі Європи - загроза для нацбезпеки всіх демократичних та суверенних держав.
Цікаво, а транзит газу з країни агресора до ЄС буде? І чи ЄС готовий надати політичний притулок біженцям з країни, де оголошено воєнний стан? Бо вони точно будуть.
Так що пані Меркель і всім «занепокоєним» варто уже сьогодні розуміти, що російська агресія – це не лише проблема України. Це реальна загроза для всіх. Одних телефонних розмов з Києвом тут замало.
