Технічні кандидати – це ті кандидати, які здійснюють свою діяльність в інтересах інших осіб, не своїх власних, а для того, щоб допомогти якомусь кандидату досягнути своїх електоральних цілей. Тобто він не має самодостатньої цілі, окрім отримання винагороди, тому здійснює свою роботу винятково в інтересах інших суб’єктів виборчого права. Це досягається шляхом дискредитації його опонентів або ускладнення перетікання виборчого процесу опонентів.
Але треба усвідомлювати, що довести факт, що той, чи інший кандидат технічний – дуже складно. Адже кожен буде казати: «ні, я справжній кандидат, я хочу бути обраним, я хочу досягти своїх цілей». Питання з технічними кандидатами не є настільки очевидним, як видається багатьом. За великим рахунком, звичайно, можна назвати кандидата технічним, але це складно довести. Треба аналізувати на чиєму електоральному полі він грає, чиї голоси він забирає, кого він більше критикує. Проте, це все буде лише припущенням, адже на кандидатах не написано, що він технічний кандидат. Законодавчо цю проблему не вирішити.
Треба усвідомлювати, що технічні кандидати – це елемент і інструмент нормальних демократичних виборів, тому проблема не с феноменом технічного кандидата. Цю практику використовують багато де і закордоном. Проблема полягає у тому, що дуже часто їх діяльність виходить за межі правового поля. Якщо вони починають фальсифікувати вибори в інтересах кандидата, який проплатив – це кримінальний злочин, за це треба реально карати. Якщо хтось здійснює хуліганські дії і заважає кандидату проводити свою кампанію, то Міністерство внутрішніх справ мусить реагувати на такі прояви досить жорстко і притягати до відповідальності.
Я думаю, що вирішення є. Потрібно приділяти більше уваги як раз діям чинних кандидатів, аналізувати їх дії, тому що зрештою вибори - це результат нашої оцінки.
