Отже, з'явився гарний інформпривід аби розвіяти міфи про поліграф!
Найчастіше поліграф називають детектором брехні, але цей термін некоректний, бо вводить людей в оману.
Поліграф не читає думки і не виявляє брехню, а лише реєструє фізіологічну активність і зміни її параметрів.
Тобто, поліграф виявляє не брехню, а тільки збудження, яке з певною часткою ймовірності може свідчити про брехню.
Поліграф може тільки фіксувати фізіологічну реакцію, але НЕ може точно встановити природу цієї реакції.
Так, будь яка сильна емоція - страх, гнів, сексуальне збудження - може бути помилково оцінена поліграфом як реакція на винуватість особи.
Відомий приклад такої помилки описує Пол Екман. Коли сержант першим знайшов оголене тіло вбитої жінки, яка була дружиною іншого сержанта. На допитах він заперечував свою причетність до вбивства, але тричі не зміг пройти поліграф і його таки звинуватили. Причиною такої реакції була його таємна пристрасть до цієї жінки. Він відчув цю пристрасть, навіть, коли побачив її вбитою і дуже соромився цього. Але, добре, що все ж таки знайшли справжнього вбивцю і сержанта виправдали.
В даний час виявити брехню прямим шляхом неможливо, лише опосередкованим, тобто - через суб'єктивне тлумачення поліграфологом реакцій, які він зафіксував. Але такі результати перевірити неможливо.
Надійного критерію фізіологічної активності, характерного для брехні, просто не існує
