Свята мрія українських політиків – це ввести кримінальну відповідальність за прослуховування і публікацію їхніх таємних розмов. Але проблема в тому, що у нас немає декларування видатків, а в умовах, коли немає декларування видатків, єдиний механізм контролю суспільства над реальним рівнем життя своїх політиків (відповідно і за корупційною діяльністю) – це підглядання, підслуховування, пошуки відповідних матеріалів. І все це – нормальна журналістська діяльність журналістів-розслідувачів.
Зараз розгорівся скандал з переселенням Зеленського на урядову дачу у Конча-Заспі, куди раніше він хотів поселити дітей-сиріт, а поселив своїх дітей. Саме це і спонукало голову офісу Президента Андрія Єрмака висловити таку карколомну пропозицію, як покарання за публікацію ”таємних розмов” топ-чиновників і політиків. Виходить, що працює прем’єр Денис Шмигаль, який робить успішні кроки, нарощує нам золотовалютні резерви, у нас працює міністр МВС Арсен Аваков – тушить пожежі реальні і моральні, займається протидією “корона кризі”, слідкує за порядком у державі, - а ті, хто має слідкувати за порядком займаються тим, що хочуть заборонити журналістам і громадським активістам нормально працювати.
Я категорично проти цієї пропозиції. Це наступ на свободу слова. Особливо в умовах, коли ті закони, що мають допомагати пресі працювати, абсолютно не працюють. Такого наступу на свободу слова як зараз, не було навіть за часів Януковича. І цей наступ йде з Банкової, а не з Грушевського.
