Skip to main content

Авторська колонка

Чи допустимо вести переговори з терористами?

Анна Маляр Юрист-кримінолог, кандидат юридичних наук

All articles

           Вести чи не вести перемовини з терористами, екстремістами, насильниками?
На це питання немає єдиної позиції у перемовників та спецслужб різних країн.

           1) Повна відмова від перемовин – Ізраїль, Йорданія, Сирія, Іран, Латинська Америка
2) Допускають перемовини – США, Великобританія, Франція, Італія.
Все залежить від ситуації.

            Попри те, що результат перемовин не передбачуваний, практика показує - якщо їх вести, то у 70% випадків вдається звільнити заручників.
Також, як показує практика, перемовини зменшують вірогідність насильства.

            Час у перемовинах працює проти зловмисника, оскільки:

1) збільшується потреба в основних людських потребах - їжі, воді, сні тощо;
2) напруженість падає;
3) люди, охолонувши, починають думати більш раціонально і менш емоційно;
5) у заручників зростають можливості для зникнення;
6) зібрана інформація дозволяє приймати більш вдалі рішення;
7) збільшується зв'язок і довіру між перемовником і терористом;
8) очікування і вимоги терориста можуть зменшуватися;
9) інцидент може зникнути сам по собі, оскільки іноді терористи відпускають заручників, нічого не вимагаючи

            Цілі осіб, які брали заручників: самоствердження, місія, гроші, конкретне рішення суду чи органів влади, змішані цілі.

            У разі захоплення заручників може виникати так званий стокгольмський синдром, коли заручники починають відчувати позитивні почуття до свого загарбника і негативні по відношенню до влади.
Саме тому,треба дуже ретельно аналізувати інформацію від заручників.

The editorial opinion may differ from the author's. The editors of the site are not responsible for the content of this publication.
X