На жаль, попри невтішну статистку щодо кількості хворих на ковід та померлих від цієї хвороби в українському суспільстві досі присутній супротив як кампанії з вакцинації, так і запровадженню карантинних обмежень. Більше того, ситуація як вакцинацією, так і з карантином набуває виразного політичного звучання, основним лейтмотивом якого намагання покласти всю відповідальність на владу.
Втім, як на мене, за цією схильністю українців надмірно покладатися на державу, а відповідно і покладати на неї відповідальність за все, проглядається примітивний патерналізм. Особисто я не є прихильником патерналістської концепції держави. Держава - це не добрий батько, який повинен ходити за своїми громадянами та доглядати за ними як за маленькими дітьми. Ця інфантильна позиція деяких українських громадян є спадщиною радянського союзу, коли люди дуже мало рішень схвалювали самостійно, натомість дуже багато рішень за них приймала держава, тому у багатьох, напевне, атрофувалась здатність поводити себе як дорослі люди. Отже, особисто мені кумедно чути базікання про те, що держава нібито не переконали своїх громадян у необхідності вакцинації чи карантинних обмежень.
Також треба визнати, що на поведінку людей і їхнє ставлення до вакцинації вплинула антивакцинаторська істерія, яка спалахувала десь стихійно, а десь свідомо розпалювалася і підживлювалася. В усьому світі, навіть у розвинених Європейських державах, є певна частина суспільства, яка категорично виступає проти вакцинації. Нічого не поробиш, дехто схильний до конспірології, віри в рептилоїдів і багато інших безглуздих «концепцій і теорій» на кшталт «пласкої Землі» чи «креаціонізму». Тому «антивакси» - це лише окремий приклад, своєрідної кризи системи освіти та доведення до абсурду культу «плюралізму», який люди чомусь почали сприймати не як право артикулювати будь-які думки і погляди, а як рівноцінність всіх думок і поглядів. Насправді ж, плюралізм – це лише право артикулювати будь-які погляди, навіть хибні, але він не перетворює їх на істинні. На жаль, у нинішніх умовах таке хибне розуміння плюралізму зіграє злий жарт з тими, хто схильний до «конспірології». Але це предмет іншої дискусії
Також треба визнати, що окрім стихійного скепсису, який підживлює антивакцинаторсьі настрої, Україна зазнає ще й свідомого ворожого інформаційного впливу з боку зокрема Росії, яка поширює фейки та недостовірну інформацію, метою формування негативного ставлення до вакцинації та і взагалі діяльності Української держави у сфері протидії пандемії. На превеликий жаль, деякі українські політики свідомо чи несвідомо підіграли цьому. Вони думали що своїми заявами на кшталт «гімно якесь привезли», дискредитуватимуть владу, але насправді дискредитували вакцину і вакцинацію. І це при тому, що на сьогоднішній день українська держава - це одна з небагатьох держав у світі, яка забезпечила своїх громадян вибором вакцин. Це доволі унікальний випадок в Європі та світі.
І на останок треба усвідомлювати, що є об’єктивні певні передумови для того що темпи вакцинації залишають бажати кращого. Найбільше волати про низьки темпи вакцинації люблять представники тих політичних сил, які однією зі своїх потужних 144 реформ фактично зруйнували мережу медичних закладів в Україні. Дуже показовим у цьому аспекті є те, що лідером з темпів вацинації є Київ. Напевно має значення освітній рівень киян, і можливо, у Києві краще збереглася мережа медичних закладів, краще зберігся медичний персонал, який спроможній робити ці щеплення. І за це потрібно подякувати місцевій владі і місцевому бюджету, бо це досить великі кошти. За столицею слідують інші великі міста. Причини мабуть ті самі. Але якщо ми подивимося на сільську місцевість, де попередня влада зруйнувала медичні заклади, акушерсько-фельдшерські пункти тощо, то побачимо там геть іншу ситуацію з вакцинацією. Виявляється, що «телемедицина» від Супрун не дуже придатна для вакцинації сільського населення.
На щастя, влада намагається компенсувати цю ситуацію створення мобільних бригад та пунктів вакцинації. Втім треба розуміти, що одна справа - це наявність можливості отримати щеплення (наразі така можливість забезпечена державою, попри всі згадані вище об’єктивні труднощі, пов’язані зі станом системи охорони здоров’я в Україні), а інша – це бажання отримати щеплення.
Залишається сподіватись, що в українців вистачить здорового глузду потурбуватись про своє здоров’я. І я закликаю всіх наших громадян скористатися можливістю зберегти своє здоров’я і життя, зробивши щеплення та дотримуючись елементарних правил карантину.
