Люди на війні: «Після того, як отримав Героя України, для мене нічого не змінилося», - Роман «Ангел»
Герой України Роман «Ангел»: «Багато чоловіків визнало, що тікали б за кордон. Це найстрашніша відповідь від чоловічого населення країни, в якій іде війна»
— Для мене нічого не змінилося після того, як присвоїли почесне звання Героя України. Головне, щоб не змінювалося ставлення моїх підлеглих. Я виконую свої обов’язки так само, як і виконував їх раніше. Намагаюся в повному обсязі виконати поставлені задачі і роблю це незалежно від звань чи нагород. Багато хто з моїх підлеглих отримав «За мужність» та «Захисник Вітчизни», і для мене відзнаки хлопців навіть більш значущі, ніж моя.
Ранок 24 лютого почався з команди висунутись на певну точку, зайняти оборону та не допустити прориву противника. По суті, цей «ранок» тягнеться вже трохи більше місяця, але вже на іншій локації. З того моменту, як прийняли перший бій, темп для всього підрозділу не знижується.
Цей період часу дуже сильно розкрив справжні обличчя людей як військових, так і цивільних. Ті, хто раніше не дуже вирізнявся зібраністю та цілеспрямованістю, показали себе геть іншими людьми, як і, нажаль, навпаки. Багато хто з чоловіків визнає, що за можливості тікали б за кордон, а ще більша кількість вже втекла в перший же день. Це, на мою думку, найстрашніша відповідь від чоловічого населення країни, в якій іде війна.
Для військових повномасштабне вторгнення росії теж стало дуже переломним, адже люди звикли до позиційної війни на Донбасі, коли є певний комфорт: облаштовані позиції, обладнані вогневі точки, налагоджені всі види забезпечення, тепло-добро. Людина вийшла на пост, відчергувала і повернулася на час відпочинку. А тут вже геть інше – інші задачі, потреба прийняття швидких рішень, від яких залежить не одне життя. От тут люди краще всього і проявляються.
Ніхто з нас не звик до війни. До неї неможливо звикнути. Пристосуватися – так, але не звикнути. Ніхто не народжений бути військовим, я взагалі маю дві цивільні освіти геть не пов’язані ні між собою, ні з армією. Моя дитина у трирічному віці підходить до дружини та каже «Мамо, не бійся, це стріляють далеко від нас».
Оперативне командування "Північ"
Допомогти "Службі розшуку дітей" - тут
Join "Magnolia-TV" on Facebook!