ПОДІЇ

«Бігом! Несіть обережно, осколок пробив легеню!» - поліцейські під розривами снарядів біжать до автомобіля з літньою жінкою на руках. Поранену пенсіонерку дивом вдалося витягнути з небезпеки та передати медикам. Після цього біле авто поліції рушає з гуманітарним вантажем до епіцентру вибухів – там в укриттях люди чекають на  їжу та воду. За кермом –  Рустам Лукомський, який розповів про те, що тримає мешканців у місті, куди поділося його відчуття страху та ритуали, що допомагають вижити.

Знімальна група побувала на одному з виїздів поліцейських відділу поліції №2 Покровського РУ (м.Курахове) до Мар’їнки. Місто розташоване просто на лінії фронту, і після обстрілів росіян тут майже не залишилося живого місця. Без води, електрики, продуктів – так зараз живуть мар’їнці.

«Люди не хочуть виїжджати, кажуть «я на своїй землі, це мій дім і я не хочу його залишати, - розповідає співробітник групи реагування Рустам Лукомський. -  Евакуюються лише коли у них нічого вже не залишається… Ось дідусь сидів, розбило будинок - пішов у літню кухню, розбило кухню, тоді він каже «ну все, тепер мене забирай». А ми боїмося, що потім не зможемо їм допомогти, що буде надто пізно».

Рустам – один з тих, хто, ризикуючи життям, щодня їздить на допомогу до найнебезпечніших районів. Він має 20 років досвіду, знає кожного мешканця, кожен сантиметр міста, кожне місце влучення снаряду, знає, де впали «касети», що можуть вибухнути. Отже, обирає найбезпечніший шлях.

Часто виїжджає разом з начальником відділу поліції Артемом Щусем, а також представниками ДСНС і Червоного Хреста.

«Працюємо з населенням, щоб розуміти скільки людей залишилося, скільки допомоги потрібно. Привозимо гуманітарку, що передають різні організації та просто небайдужі люди. Пропонуємо евакуацію, просимо берегти життя», - кажуть поліцейські.

На блокпості перед містом Рустам Лукомський віддає свої темні окуляри одному з хлопців-чергових. Пояснює: «Заберемо, коли будемо повертатися. Це щоб не повбивало. Бог рятує, коли треба за чимось повернутися». Хай там як, але цей нехитрий спосіб спрацював.

Перша зупинка – на околиці, завезли мішок борошна чоловіку, який випікає хліб для себе та інших. У цей момент надійшов дзвінок – російські війська завдали удар, поранено жінку, якій потрібна невідкладна допомога.

На  максимальній швидкості «білий янгол» - так прозвали екіпаж місцеві – несеться на місце обстрілу. Буквально через кілька хвилин поліцейські прибувають на адресу – вчасно. У пенсіонерки  важке осколкове поранення легені, вона не може дихати та хрипить. Їй надають першу допомогу,  вивозять з-під вогню – та раптом колесо «ловить» осколок. Під вибухами правоохоронці  скільки можливо протягують на спущеному до більш безпечного місця, там колесо міняють.

Жінці погано, і рятівники розуміють - довезти жінку до лікарні без спецобладнання не вийде. Тому швидко вирішують питання та передають поранену військовим медикам. З машини в машину, де їй дають кисень.

«Зараз стали в нагоді ті навички, що ми отримали під час навчань з домедичної допомоги. Доводилося допомагати людям з тяжкими травмами живота, кінцівок. Вивозимо із зони обстрілів поранених, загиблих цивільних. Коли йде бій, їздити важко, але життя людини важливіше», - зазначає Рустам.

Телефон поліцейського розривається від дзвінків. Люди просять передати ліки, евакуювати родину. Отже, правоохоронці в дорозі з ранку до самої ночі.

Зупинка друга – роздача гуманітарної допомоги в сусідньому містечку Красногорівка. Поліцейські привезли все необхідне: від макаронів й олії до памперсів і шампунів.

«Є згуртованість, люди діляться між собою їжею, водою. А на нас кажуть: «дід мороз приїхав, подаруночки привіз». А ще кличуть «білим янголом» - через колір нашої автівки», - зізнається Рустам.

У Красногорівці цілодобово працює група поліції. Співробітники патрулюють місто, протидіють мародерству та іншим злочинам, виявляють диверсантів і корегувальників ворожого вогню.

«Я не один, нас багато і ми маємо піклуватися про тих, хто поруч. Не знаю, добре чи це погано, але відчуття страху відсутнє. Його немає. Сьогодні все добре - значить, ще не мій час, ще походжу», - посміхається Рустам Лукомський, забираючи на блокпосту свої окуляри.

Поліція Донецької області