Вчителька з Мелітополя, яка радо і завзято співпрацювала з окупантами, носила їм списки батьків, що не хотіли водити дітей в зросійщені школи - тікає до Вільнюсу.
Для представників влади Литви і для литовських прикордонників вона така ж біженка з України, як і всі інші, хто справді постраждав від війни. Вона матиме ті ж права на соціальну допомогу і підтримку, як і інші українці. Викинути її в росію не можна - вона громадянка України. Либонь і паспорт український зберегла ж.
Думаю вона дуже швидко перефарбується і навіть волатиме "Слава Україні" аби тільки не взяли за підсраччя. Хоча, то там то сям варнякатиме, про укронацистів і "нє всьо так однозначно".
Хіба що наші спецслужби таки знайдуть ресурси і можливості відловлювати таких колаборантів, де б вони не були.
Інша картинка. Кілька педагогиць із Куп'янська, радісні і розпашілі вивалюються з автобуса, який возив їх на росію перевчатися на викладання за російськими програмами. І як вони на гарно розказують, які ж щасливі, що їх там на расіі навчили всьому харошому. Частина з них певно були в тих жигулях на шляху до запоребріка, які показував російський воєнкор. Але частина певно ж залишилась в Куп'янську.
Чи відрізняється чимось колабораціонізм педагогів від колабораціонізму інших осіб з іншими професіями? Якщо відкинути моральну частину - нічим. Взагалі нічим. Зовсім нічим. І їх всіх рано чи пізно знайдуть. І я дуже сподіваюся побачити, як вони викручуються в суді, белькочуть "а ми нє зналі. нам пріказалі". І хай белькочуть.
Нагадую, що колабораціонізм - усвідомлене, добровільне та зумисне співробітництво з ворогом у його інтересах. І незнання закону не позбавляє відповідальності.
Застерігаю від повального звинувачення всіх педагогів з окупованих територій у колабораціонізмі. Серед них є чимало героїв і я сподіваюся, ще почути їхні голоси і знати їхні імена. Для прикладу, вчителька в окупації збирає дітей по всьому світу і онлайн викладає українську мову та літературу. Вчителька математики, потайки онлайн продовжує навчати дітей своєї школи за українською програмою, допомагає їм влаштуватися в уукраїнські онлайншколи, вчить, як ховати сліди такого навчання на комп'ютері.
Я знаю особисто ще багато таких прикладів. Тому важливо лише паскуд називати паскудами.
За матеріалами: https://www.facebook.com/tatusjaBo/posts/
