Не треба чіплятися за минуле життя. Його вже нема і не буде. Це втомлює. Минуле треба відпустити. Так вже ніколи не буде.
Наше життя зараз — війна. Після перемоги буде інше життя, з іншими здобутками і проблемами. Але за нього треба боротись.
Від усіх нас і від кожного окремо потрібне надзусилля. Просто зусиль не вистачить. Тільки повне напруження всіх сил. Єдиний спосіб відволіктись від жаху і допомогти собі — робити з усіх сил те, що можеш для перемоги. Війна — це теж робота. Робота рятує, бездіяльність затягує на емоційне дно.
Це все надовго. Ніякого швидкого вирішення нема. Це вогненний марафон. Треба просто іти через цей вогонь і не зупинятися. Один день — один крок. Не думати про строки і не встановлювати їх собі.
Смерті наших братів і сестер — це заповіт і наказ нам не опускати руки і не зробити їхні смерті даремними. Перемога — це вже не лише для нашого життя. Це і заради них. В першу чергу заради них.
Попереду ще багато крові, поту і сліз.
І прекрасне нове життя після перемоги.
За матеріалами: https://www.facebook.com/andriy.illenko/posts/
