На початку осені одночасно на кількох майданчиках було оприлюднено підсумки чотирьох місяців з початку операції Об’єднаних сил та проведення інших заходів щодо забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. Зазначена операція змінила формат проведення попередньої Антитерористичної операції в регіоні і має на меті підвищити ефективність заходів держави щодо вирішення кризової ситуації.
В контексті зазначеного виникла ідея вивчити інформаційну складову цих подій та порівняти по роках, починаючи з 2014 року, ситуацію щодо реалізації державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки на сході України.
Безумовно, 2014-2015 роки видалися найбільш складними. Не вистачало досвіду, ресурсів, фахівців, правової бази тощо. Але одночасно вдалося стабілізувати ситуацію в інформаційному просторі з російського формату «гри в одні ворота» на більш-менш адекватну протидію. Зупинюсь на деяких аспектах.
Головним був, є і залишається людський капітал. За кілька років участі в проектах інформаційної реінтеграції Донбасу та протидій російській інформаційній кампанії вдалося вибудувати конструктивну та дружню комунікацію з численними організаціями, ЗМІ, держструктурами та окремими фахівцями, багато з яких сьогодні працюють на території Донецької та Луганської областей. Інколи ми мали різні погляди та підходи. Але розуміємо, що лише спільні зусилля можуть принести позитивний результат.
Інше питання – пошук ресурсів в умовах їхньої відсутності. Коли частина інформаційної інфраструктури залишилася на тимчасово окупованих територіях, а власники наявних ресурсів не поспішали щодо реалізації проукраїнської інформаційної політики – працювати було нелегко. Тому нами було реалізовано принцип залучення альтернативних ресурсів та гри у взаємодоповнюваність. Як результат, Україною отримано унікальний досвід нестандартних рішень інформаційної протидії, в першу чергу шляхом інтеграції зусиль ЗМІ, громадських організацій, окремих громадян (блогерів, фрілансерів, активістів тощо), а також держав-партнерів.
Серед позитивних уроків слід згадати, що була налагоджена непогана координація між Штабом АТО, іншими силовиками, обладміністраціями та місцевими органами влади щодо спільного проведення інформаційних заходів. За підтримки громадських організацій та правильно вибудованих цивілізованих відносин зі ЗМІ результат не забарився: інтегровані дії в інформаційному просторі стали реальністю.
Склалося враження, що інформаційна політика на місцевому рівні, на рівні штабу Об’єднаних сил та в столиці реалізується окремо. Можу помилятися, але мені важко згадати спільні заходи такого спрямування протягом останнього часу. Більш того, нещодавно в експертному середовищі обговорювалася ситуація, коли один із керівників обласного рівня ініціював збір коштів від місцевих органів влади на один з проектів відновлення інфраструктури телерадіомовлення, але ресурси чомусь навіть не дійшли до місця свого призначення.
Побудували вежу в Гірнику, але з неї не почали мовити ліцензійні передавачі. Я попереджала про проблеми відсутності вільних частот у цьому районі. Тому і пропонувала будувати більш високу вежу в Покровську, де вже ліцензовані і мовлять 20 телерадіопередавачів.
Має місце інший прилад «державницького» підходу. Міністерством інформаційної політики України у 2018 році було ініційовано проведення процедури закупівлі – «ДК 021:2015: 79970000-4 – Видавничі послуги» на видання газети для жителів Донбасу. Посилання на інформацію про це розкриває деталі цього тендеру. Але якщо не заглиблюватися, то переможець тендеру взявся видавати цю газету за 9 086 000 гривень (без ПДВ). Хоча інші учасники готові були надавати такі послуги за 3-4 мільйони гривень, навіть на перший торгах їхні цифри були нижче виграної, але їх видалили під різними приводами з тендеру.
Надходять сигнали про послаблення позицій та впливовості підрозділів, які відповідають за інформаційну політику та протидію у складі органів влади. Наприклад, управління інформаційної політики однієї з обласних держадміністрацій втратило самостійність та стало складовим підрозділом у складі департаменту. Наші джерела звертають увагу на кадровий голод серед фахівців та нерозуміння масштабності завдань. Якщо бути відвертим, то колишній керівник адміністрації був зацікавлений лише у власній появі в ЗМІ і за залишковим принципом опікувався рештою складових інформаційної політики. Нещодавня зміна керівництва області є можливістю перезавантажити цей напрям, все залежить від бажання конкретних посадовців. До речі, схожа ситуація спостерігається у силовиків при зміні формату АТО на операцію Об’єднаних сил.
Одним з принципів функціонування стратегічних комунікацій є безпосереднє залучення перших осіб, у тому числі до безпосереднього проведення заходів із конкретними аудиторіями. Журналісти, які висвітлюють події на Донбасі, звернули увагу, що керівництво операції активно розвиває напрямок внутрішньої комунікації, в тому чіслі шляхом особистих виїздів у підрозділи, спілкування з особовим складом, нагородження бійців тощо. Але суспільство очікує більш широкої комунікації. Наприклад, особистих зустрічей командувача зі ЗМІ у форматі прес-конференції, брифінгу тощо. Це зовсім інша річ, коли оприлюднюється ексклюзивна інформація від першої особи. Від великих людей очікують великих новин. Розумію, що такий захід, особливо спілкування з журналістами в форматі «on-line» вимагає кропіткої підготовки та майстерності безпосереднього виконання. Але він працює і подобається журналістам.
В переліку питань, які привертають увагу, є проект протидії трансляції телепрограм противника з тимчасово окупованих територій. Ми пам’ятаємо низку заяв та PR-заходів керівників різного рівня з цього приводу. Кілька тижнів тому навіть були оприлюднені цифри про 180 населених пунктів поблизу лінії зіткнення, в яких вже вирішено питання блокування антиукраїнських телепередач. Але за результатами вивчення питання з боку громадських організацій та моніторингу джерел отримання інформації жителями регіону вимальовується інша картина. На жаль, можливість перегляду місцевими жителями антиукраїнського контенту залишається. Може, є сенс здійснити аудит ефективності цього проекту та знайти механізми його покращення?
Нас очікують спроби загострення ситуації в регіоні з боку російського керівництва та його місцевих маріонеток. Україну чекає низка виборчих кампаній. Події на Донбасі, на думку Кремля, мають стати потужним чинником впливу на їхній перебіг. Якщо активізація безпосередньо бойових дій залишається під питанням (нам є чим гідно відповісти), то загострення впливу в інформаційному просторі з боку противника не викликає практично жодного сумніву. Для нас це є гарним аргументом оцінити свої поточні підходи і реалізувати комплекс заходів на випередження.
