ПОДІЇ

Дніпрянин Олег на псевдо «Кіт» зараз лікується в Дніпровському госпіталі після поранення в бою за Попасну. Осколок ворожої міни 120-го калібру зайшов трохи вище коліна і прошив стегно майже до пахвини. «Бонусом» стали контузія і мінно-вибухова травма. Та мужній воїн запевняє, що його організм швидко відновиться, і вже за кілька тижнів він повернеться до бойових побратимів механізованої бригади імені короля Данила, аби нищити московських загарбників.

Тепер «Кіт» — досвідчений воїн, смертельно небезпечний для ворога. Не віриться, що він навіть не служив строкову і роками не мав жодного стосунку до армії! Усе змінилося 2014-го.

Історія Олега є досить типовою для сучасного активного українського чоловіка: Майдан, бої на передовій у складі добровольчого батальйону, підписання контракту із ЗСУ…

— У травні 2021 року я демобілізувався, повернувся до цивільного життя, — розповідає Олег. — Але «відпустка» виявилась зовсім не такою довгою, як очікував. Сталося широкомасштабне вторгнення ворога — мене покликав громадянський обов’язок, я знову мобілізувався на війну проти росіян. На щастя, повернувся до знайомого колективу, в ту ж роту, де служив довгий час раніше. Наша бойова команда була вже «притерта», і ми одразу почали працювати злагоджено і, повірте, дуже ефективно.

Нашому співрозмовнику є з чим порівняти масштаби війни у різні роки. За словами «Кота», зараз гарматного м’яса окупанти закидають набагато більше, та й артилерійських пострілів не шкодують.

— Але гарматне м’ясо всіх народів росії не забезпечить перемогу москви. Куди не глянь — скрізь іде героїчний, запеклий спротив українців. Що в Попасній, що в Сєвєродонецьку — наші воїни в бою за свою державу демонструють справжні військові дива… — говорить Олег. — Саме тому русні доводиться навіть на найменше скупчення української піхоти витрачати космічну кількість мін, «градів», сотнями класти окупантів в українську землю. Та й їхні кремлівські воєначальники — не надто вправні. Тому, уникаючи прямої сутички з нашими Збройними Силами, вони використовують тактику випаленої землі — гатять ракетами, артилерією, перетворюють на руїни мирні українські міста. Ці горе-вояки відправляють дивізії молодих мокшан, бурят, чукч, мордвинів, чеченців, інших поневолених ними народів… А ми, українці, мусимо перетворювати ці орди на гори трупів. Звісно, дії окремих ворожих підрозділів суттєво відрізняються між собою. Найбільш зухвалі та нахабні — найманці, які мають певний воєнний досвід. Російські контрактники — перелякані хлопчики. Примусово мобілізовані — це просто гарматне м’ясо.

«Кіт» акцентує увагу, що помітно змінилося і ставлення до подій самих жителів Донбасу. Тих, кому «какая разніца», тепер зустрінеш нечасто, а любителів «русскава міра» то й узагалі практично не зосталося. За словами Олега, переважна більшість тих, що залишились, виступають за Україну. Ті, що хотіли жити в росії, — виїхали в росію, що, власне, логічно.

— Звісно, ми несемо втрати, та ми боремось за свою землю! — говорить Олег «Кіт». — Хочу сказати всім, що бойовий дух наших воїнів — на висоті. Вірте в нас, вірте в ЗСУ! Перемога однозначно буде за нами!

Олександр Олехнович, мобільна пресгрупа.

Операція об'єднаних сил