Що відбулося, які реально існують загрози?
Напад на наші військові кораблі поблизу Керчинської протоки - це не просто інцидент чи провокація, а згідно міжнародного права - воєнна агресія, тобто це фактично війна. Поки зарано прогнозувати, чи ця бойова операція московських фашистів матиме продовження, чи послужить певним іншим цілям. Але це вперше, коли РФія відкрито й неприховано напала на Україну, не використовуючи маски та гібридні механізми. Навіть при захопленні Криму вони ховалися за знеосіблені образи та хтиво заявляли про якусь місцеву самооборону Криму. Визнання участі російських кадрових військових відбулося пізніше і пост-фактум. Так само й у час Іловайської битви вони ховалися за "відпускниками", "шахтарями" тощо.
Ми ще не знаємо стратегічних планів Кремля, заради яких він пішов на відкрите застосування сили саме під власними прапорами, а також санкціонував викладення в інтернеті першого епізоду з тараном нашого буксира, який уже сам по собі є міжнародним злочином агресії. Однак, саме входження кількох невеликих кораблів у Азовське море не несло для Москви військової загрози. Наша безпека на Азовському морі гарантується береговими артилеристськими батареями та іншими сухопутними засобами відбиття нападу. Флот - лише один із елементів тактичної протидії. Тому атака в протоці носила ширший характер - щось розігрувалося або ще розігрується значно ширше. Не виключаю, що путіну раптом захотілося отримати повний контроль за всім узбережжям Азовського моря та отримати сухопутний вихід до Криму (через нестійкість мосту). Простим наскоком це реалізувати сьогодні вже неможливо. Але наростання прямого воєнного протистояння на морі, наростання провокацій, посилення блокади наших портів, особливо Маріуполя, та формування там відповідних настроїв може стати першим кроком для реалізації мрій кремлівського карлика. Тому ситуація дійсно потребувала особливого реагування.
Гібридна агресія завжди є особливо підлою, а неоголошена війна розцінюється, як ще більший міжнародний злочин, ніж відкрита агресія. Однак, гібридні механізми жорстко обмежують військово-тактичні можливості агресора - йому доводиться все ж якось маскуватися. Саме завдяки цьому в небі нема російських бомбардувальників, а застосування ракетних комплексів та установок залпового вогню під тиском світу зійшло до мінімуму. За таких гібридних правил наші військові можуть ефективно стримувати ворога з мінімальними втратами. У випадку скидання масок і переходу до відкритих бойових дій уже самої рашистської армії ситуація значно погіршується, а втрати, відповідно, різко зростають з обох сторін. І головне - у такому випадку, перейшовши межу кремлівський фюрер уже не матиме стримуючих факторів у вигляді дипломатичного та санкційного тиску, точніше, він уже переступить і через них.
Тому такими важливими є упереджуючі заходи як дипломатичного, так і військово-безпекового характеру. До цього часу західні партнери жорстко стримували Порошенка від введення воєнного стану, але прямий акт агресії без масок знімає ряд застережень. Механізм воєннгого стану надає додаткові безпекові та військові механізми владі на випадок початку масованих наступальних операцій або активізації диверсійної діяльності в тилу. Зараз такі можливості вкрай обмежені.
І ще одне. Ви ж розумієте, що воєнний стан вводиться не через цей один напад. Розвідка зафіксувала зростання активності російсько-фашистських військ на різних ділянках поблизу наших кордонів. Воєнний кабінет при Президентові розглядав саме ці загрози, як особливо небезпечні. На відкритому засіданні РНБО цього не обговорювали, хоча натяки прозвучали. Але саме ці особливі загрози активізації сухопутної операції, відкриття нових точок нестабільності на кордонах та диверсійної діяльності в тилу спонукали до рішення про введення надзвичайного стану. Тільки тут якраз треба погасити панічні настрої. Саме превентивні заходи воєнного стану мінімалізують, а часто й унеможливлюють агресивні дії. Тому завдяки швидкому рішенню імовірність реалізації рашистських планів стає малоймовірною. Крім того занадто серйозно це повідомлення розбурхало західний світ. Оголошення в країні воєнного стану аж надто чітко сигналізує, що це вже не забавки й треба реагувати не лише "хронічною стурбованістю".
