День без піару – марно прожитий день. Це золоте правило української політики. Особливо, коли всі впряглись у передвиборчий процес.
Чергова спроба очолити рейтинг героїв – внесення на розгляд ВР питання про денонсацію Договору про дружбу, співробітництво і партнерство з Російською Федерацією від 1997 р.
Уже раніше говорив, що такий крок варто було зробити давно. Хоча б у 2014-му, коли відповідну ініціативу вносили на розгляд ВР, але на голосування так і не поставили… Мабуть, тоді було не до виборів, як і не до воєнного стану…
Де-факто, ніякої дружби з Росією уже давно немає. Це всім зрозуміло. А що нам дасть розірвання такої «дружби» де-юре?
По-перше, це підвищить наш авторитет як самодостатньої, цілісної і незалежної країни.
По-друге, на законодавчому рівні дозволить закріпити сьогоднішній реальний стан міжнародних відносин між Україною і РФ.
Крім того, припинення Договору жодним чином не впливатиме на встановлення міжнародно-правової відповідальності агресора за порушення його норм.
Москва порушила свої зобов’язання за міжнародним правом. Відповідно, будь-який позов щодо порушення РФ Договору буде цілком прийнятним, оскільки стосуватиметься порушення на той момент ще чинного договору.
Однак, якщо ми вже говоримо про розірвання «Великого Договору» з РФ, то чому у розпалі Азовської кризи не ініціюємо розірвання Договору між Україною і РФ про співпрацю у використанні Азовського моря і Керченської протоки?
Нагадаю, його підписали у 2003-му. І він досі є чинним! У документі закладено низку норм, які грають на руку винятково Москві. По суті, Договір дозволяє в ручному режимі встановлювати спосіб використання Азовського моря.
РФ вдалося юридично закріпити, що води Азовського моря і Керченської протоки після розпаду СРСР не змінили свого статусу, а залишилися внутрішніми водами – тільки вже України і Росії.
Зокрема, питання про делімітацію морського кордону (визначення в договірному порядку загального напряму проходження державного кордону шляхом детального словесного опису характерних місць його проходження -ріки, озера, гірські хребти, умовно обрані об’єкти тощо - та графічного зображення на картах) винесли за межі цієї угоди.
Роками правовий режим користування Азовським морем та Керченською протокою визначався за допомогою неофіційних чи напівофіційних домовленостей без оформлення кордону згідно з міжнародними стандартами.
Це наслідок не лише агресивної політики Кремля, а й відсутності стратегічного мислення у нашої влади.
В сучасних умовах необхідно діяти рішуче. Зокрема, якнайшвидше ініціювати денонсацію Договору між Україною і РФ про співпрацю у використанні Азовського моря і Керченської протоки, оголосити в Азовському морі 12-мильну зону територіальних вод і їхню охорону відповідно до законів України!
Хоча, не виключаю, що наша влада захоче почекати ще п’ять років перед тим, як ухвалити необхідне рішення, про всяк випадок…
