Нещодавно було схвалено Закон про внесення змін до Закону України «Про гастрольні заходи в Україні» (щодо особливостей організації та проведення гастрольних заходів в Україні за участі громадян країни-агресора). Згідно з новими правилами, встановленими цим законом, мінімум як за 30 днів організатори повинні попереджати СБУ про приїзд виконавця, для того щоб СБУ перевірила всю інформацію стосовно запрошеного в Україну артиста. Служба безпеки України протягом 10 днів з моменту одержання запиту розглядає та надає організатору гастрольного заходу відповідь про наявність або відсутність законних підстав для недопущення громадянина країни-агресора до участі у зазначеному гастрольному заході. Після отримання відповіді від Служби безпеки України про відсутність законних підстав для недопущення громадянина країни-агресора до участі у зазначеному гастрольному заході організатор укладає договір із відповідним гастролером.
Запроважені новації одразу доповнилися спекуляціями та викликали жваву дискусію у суспільстві.
Особисто я вважаю, що діячі мистецтва, які не роблять політичних заяв, є поза політикою, навіть попри те, що зв’язок між культурою та політикою, зокрема, й імперіалізмом, давно помічено й досліджено завдяки таким дослідникам як Саїд, Фанон, Томпсон. Втім, питання про взаємозв’язок між культорою та політикою – предмет іншою дискусії.
Наразі, достатньо зосередитися бодай на одному питанні: чи артисти, які відвідують Україну, виступають тут винятково як діячі культури та мистецтва, чи все таки водночас є провідниками російського імперіалізму та політичними пропагандистами.
Якщо вони втручаються в політику, починають висловлювати свою політичну позицію та виступати у ролі політичних пропагандистів, тоді до них потрібно вживати адекватних заходів. Якщо вони залишаються у сфері культури, а не пропагують певну політичну позицію, тоді цей закон їх не стосується. Закон впливатиме лише на тих діячів, які виступають у ролі політичних пропагандистів.
Крім того, треба зважати, що відвідини анексованого Криму чи окупованих територій Донецької та Луганської областей без відповідної санкції України – є правопорушенням і винуватців можна і треба притягати до відповідальності у встановлений чинним законодавством спосіб. Аналогічні практики мають й інші держави, частина території яких наразі перебуває поза їхнім контролем, наприклад, Грузія.
Між іншим,визначати осіб, які становлять через певні причини загрозу національній безпеці та обмежувати їхнє перебування на території держави – це цілком нормальна практика, поширена в усіх державах світу, зокрема, й найдемократичніших. Тому апеляції щодо недемократичності таких заходів мають абсолютно маніпулятивний характер. Ніхто є російську культуру не забороняє. Обмежуть лише присутність на території України відверто чи латентно ворожих елементів, які у своїй більшості або не приховують свого ворожого ставлення до Української держави, або вже мали можливість продемонструвати своє зневажливе ставлення до українських законів, відвідавши окуповані території.
За великим рахунком, внесені зміни навіть полегшать життя організаторам гастролів. Є таке поняття як гастрольне посвідчення, що надає право на проведення гастролів. Заявку подавав організатор концерту, його візували у Мінкульті, що давало дозвіл гастролювати. Коли почалася російська агресія почали складати “чорні” чи ще якійсь там списки - тобто перелік тих осіб, чия присутність в Україні не бажана. Втім, унормувати цей механізм повною мірою так і не вдалося. У результаті виникала ситуація, коли артист їде на гастролі в Україну, а його не пропускають на кордоні, через те, що він становить загрозу для національної безпеки України. Відповідно організатор зазначає збитків. Тепер таких ситуацій виникати не повинно.
Саме для того, щоб уникати таких ситуацій і вирішили заздалегідь вирішувати це питання шляхом погодження із СБУ. Повторюся, подібна практика так само як і поняття “персона нон ґрата», є загально поширеною й загально визнаною у світі.
