Людей, які хочуть скасовувати щось, перейменовувати, намагаючись довести свою необхідність та їхнього фінансування – я прекрасно їх розумію. Якщо дивитися з практичної точки зору, то значно легше, дешевше і продуктивніше просто наповнювати подібні свята іншим змістом. Я можу однозначно погодитися з 23 лютого. Це без сумніву радянське свято, абсолютно до нас жодного стосунку не має, хоч і є певні сентименти для багатьох, хто служив в радянській армії. Але якщо ми говоримо про 1 травня чи 8 березня – треба усвідомлювати, що це, насправді, є міжнародними святами, які відзначаються в багатьох країнах світу, і які, насправді, присвячені реальним проблемам.
Якщо хтось вважає, що в Україні немає гендерної проблеми, тобто у нас повністю забезпечена гендерна рівність, то можна подивитися скільки у нас мерів обласних міст – жінок, скільки жінок були претендентами на ці посади... Чого вони не йдуть? Я знаю, вони розказують, що вони не йдуть, бо їм не цікаво... так побудована соціальна система, що їм не цікаво. Давайте подивимося скільки хатньої роботи безоплатно виконують жінки. Питання до того, що, насправді в Україніє певний гендерний дисбаланс.
Я не бачу нічого поганого в тому, щоб над цим змушувати задумуватись. Тому на відміну від інших радянських свят, я достатньо спокійно ставлюся до 8 березня. Для мене в цьому святі абсолютно немає нічого комуністичного, немає нічого радянського. Якщо хтось говорить про радянське, так Новий Рік також радянське свято, так що тепер його не святкувати?! А я світська людина, я не хочу святкувати Різдво, мене влаштовує світське свято 1 січня. Все просто. Не хочеш – не святкуй. Хочеш святкувати інше свято, кодексом закону така можливість надана!
Думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не несе відповідальності за зміст цієї публікації
