Питання чи треба розглядати статус російської мови окремо, в умовах війни з Росією – неможливе. Це відразу викличе агресивні емоції, буде така ж реакція, як на переможця Євробачення. А можливо й ще гірше буде.
Якщо і треба розглядати статуси інших мов, то тільки в контексті мов національних меншин. Це, до речі, важливо з точки зору інтересів нашої європейської інтеграції. І ті проблеми, які ми зараз маємо з Угорщиною, Румунією є доказами актуальності теми. Тут треба бути обережними, бачити перспективи, а не зациклюватися на нинішніх потребах.
Я прихильник того, щоб в Україні був Закон про мову. Те, що укладають зараз, а саме забезпечення державного статусу української мови – теж треба зробити. Статус української мови треба підтримувати і забезпечувати. Але закон ухвалюється у розпалі виборчих кампаній і цей контекст додає питанню конфліктності. Більше того, це використовується одним із кандидатів на посаду Президента України навіть у передвиборчих гаслах.
Саме конфліктність постановки питань у цьому законопроекті деформує саму ситуацію підготовки розгляду цього закону. Я прихильник того, щоб такі закони, які потенційно можуть розколювати суспільство, розглядались не під час виборчої кампанії. Адже мовне питання завжди використовують для розколу суспільства. Такі закони розглядати треба, але в більш спокійний період. Зараз цей закон буде використовуватися як передвиборна технологія одного з кандидатів.
