У 2014 році моя донька вперше побачила військовий парад. Мене поруч не було - я ще не повернувся з війни. В той місяць нас "перемололи" російські регулярні частини, і багато хто з тих, кому вона махала рукою на Хрещатику, в наступні дні ледь не прямо з параду вирушили нам на заміну.
Минулого року ми разом з нею зустрічали колони танків та "бех" та махали хлопцям і дівчатам на броні, вже як нашим захисникам. Цього року вона знову побачить український військовий парад, подобається це комусь чи ні. Тільки я вже буду не поруч з нею на узбіччі, а у строю разом з побратимами та посестрами.
Наша країна має право на гідний день незалежності, і має побачити, що цю незалежність є кому захищати. Пройдемо 24 серпня Хрещатиком, по формі, із нагородами, у кого є легальна зареєстрована зброя - то і зі зброєю. Це наша країна, наша незалежність, наше свято і наш парад
