Наскільки рішення про посилювання обмежень в Україні законне може визначити лише один орган – це Конституційний суд. Тобто не спортсмени, не політичні експерти, не журналісти, не політики визначають, що конституційно, а що – ні. Лише суд може визначити що законно, а що – ні. Тому всі ці дискусії, що є законним, а що незаконним, що конституційним, а що ні – це все лише приватні оціночні судження різних людей.
До прикладу, в Німеччині не раз проводили наради щодо обмежувальних заходів, чи не суперечать вони Конституції. І було ухвалено: попри те, що деякі рішення порушують певні права громадян, але вони й далі будуть застосовуватися аби захистити більш фундаментально важливі природні права людини, зокрема право на життя чи здоров’я.
Отже, я вважаю, що на сьогоднішній день ця дискусія – спекулятивна. Ми могли поставити питання іншим способом. Це стосується лише власного життя та здоров’я. Тому громадянин має сам вирішувати чим він готовий ризикувати, а чим ні. Мова йде не про те, що громадянин ризикує власним життям і здоров’ям, питання у тому, що порушуючи умови карантину, він завдає шкоди і загрозу для життя та здоров’я інших. А як казав Кант: «Моя свобода закінчується там, де починається свобода інших».
На сьогоднішній день у світі є лише одна держава, якій вдалось більш-менш подолати наслідки вірусу. Китай перший з цією хворобою зіштовхнувся, і перший, хто її долає. Китай переміг цю хворобу не тому, що вони знайшли ліки, не тому, що знайшли ефективний протокол лікування, а винятково тому, що запровадили жорсткий карантин і обмежили соціальні контакти. І на сьогоднішній день більшість країн світу рухається у саме цьому напрямку, адже це єдиний алгоритм, який дає результат.
