Я підтримую закон про перехід сфери послуг на українську мову. По-перше, це утвердження авторитету державної мови. По-друге, закон не утісняє права та можливості громадян, а навпаки фактично зняв певний тиск на багатьох людей, які працюють у сфері послуг. Адже будучи україномовними, люди елементарно боялися спілкуватися рідною мовою.
На жаль, такий фактор другорядності в нашій країні є, і він дуже помітний. Наприклад, я зараз живу не у своєму рідному Львові, а у Києві. Мені не раз розповідали, що Київ російськомовний. Але, коли я щось купую в магазині і починаю говорити до продавців українською, - то вони дуже добре мені відповідають теж українською. Раніше ж я помічав, що навіть, якщо у людей рідна мова українська, вони все одно використовували російську. Їм нав`язувалося, що українська - жлобська мова, вторинна, а біля прилавків можна було почути: «говори по-людськи».
У нас зараз пробують роздути цю істерику, мовляв, українська мова пригнічує російську. Але, насправді, у нас фактично після 30-ти років незалежності, від дуже серйозної пригніченості потерпає саме українська мова.
Варто розуміти, що, цей закон не носить репресивного тиску на російськомовних громадян, не обмежує їх в правах. Тому для них тут немає ніякої втрати, а є лише втрата політична для тих, хто хотів би знищити взагалі саме поняття «української мови, як державної». Такі люди живуть за вказівкою Путіна. Він їм чітко сказав, що української мови немає, а є лише якесь «малоросійське нарєчіє». І це пряма загроза державній безпеці, це ніщо інше, як колоборанство.
Саме тому, цей закон зіграв свою роль, як удар у серце колаборанству. А тому ті, хто проти нього виступають, дослівно цитують аргументи Путіна, який убиває українців. А оскільки, вони теж до нього приєдналися, тож вони теж убивці українців.
Я сподіваюся, що закон про колаборанство буде прийнятий. А ці люди будуть покарані не за мову, а за те, що підтримують агресора і ворога України.