Свобода слова може обмежуватися, якщо йдеться про національну безпеку, територіальну цілісності або громадську безпеку, для запобігання заворушенням чи злочинам, і зокрема, для охорони здоров'я. Звісно таке обмеження має бути встановлене законом і необхідним в демократичному суспільстві. Отже, редакція має право не передавати інформацію, яку транслюють антивакцинатори, і це не буде вважатися обмеженням свободи слова.
Але є один важливий нюанс. В сучасному світі, антивакцинаторські фейки активно поширюються в соціальних мережах. А згідно досліджень Thompson Reuters, Internews Network, більшість українців сьогодні черпає інформацію із соцмереж. До того ж, якщо ми поглянемо ще й на %% вакцинованих, то побачимо що більша частина нашого суспільства станом на сьогодні ще не вакцинована, з різних міркувань.
Отже, замовчувати існування антивакцинаторів не має сенсу, вони досягнуть своєї аудиторії через соціальні мережі, і це лише збільшить недовіру громадян до традиційних медіа. Як діяти в такому випадку? Якщо давати слово людям, які проти вакцинації, то не транслювати заклики і не романтизувати образ антивакцинаторів як “борців за справедливість”. Обов’язково давати баланс - шукати відповіді на запитання, давати слово юристам, лікарям, подавати офіційну статистику, шукати дані з закордонних досліджень і медіа, які допоможуть включити логіку і спростувати фейки і маніпуляції. Політики і блогери рідко коли є експертами з вакцинації. В жодному разі не давати “узагальнений” зріз соціальних мереж, оскільки це буде нерепрезентативним, і лише викривить картину. Не накачувати емоційний негативний образ “антивакцинатора”, оскільки це не є місією журналістики, і лише поляризує суспільство. Громадяни таким чином будуть змушені примкнути до якоїсь зі сторін керуючись емоціями, замість того щоб вмикати логіку і аналізувати ситуацію. Якщо йдеться про публічний виступ з фейками, то можна зробити розбір цих фейків за участі професіоналів.
Підсумовуючи - чути питання, які задають, і шукати, хто може дати на нього відповідь.
