Чому в жодному разі не можна нищити кінодубляж українською мовою?
6 міркувань (найважливіші у пунктах 4-6):
1. Я вважаю шкідливими будь-які норми, які передбачають обмеження функціонування в Україні української мови. Вносити законодавчі зміни, які послаблюватимуть державну мову, - це неприпустимо.
2. Українське законодавство - завдяки неймовірним зусиллям і жертвам суспільства - лише в останні декілька років почало наближуватися до стану, за якого - у перспективі - можуть бути подолані наслідки сторічної русифікації. Ще раз зазначу: законодавство.
Але для того, аби ці наслідки були подолані в дійсності - зокрема, й на сході, й на півдні; зокрема, на Донбасі й в Криму після деокупації - нам знадобиться ще щонайменше 2-3 покоління. За цих умов знищувати будь-які норми, які працюють на дерусифікацію, - значить спинити її, не розпочавши.
3. А тепер, власне, про кінодубляж. Кінодубляж - якщо йдеться про відродження та посилення української мови - відіграє винятково важливу роль. Знищення українського дублювання завдасть нищівного удару по нашій культурі. Й я поясню, чому:
4. У культурології існує таке поняття, як концептосфера (або сфера сенсів). Концептосфера пов'язана із конкретною мовою, тобто існує концептосфера англійської, української тощо мов. До сфери сенсів належать ідеї, вирази, вислови, асоціації та цитати, втілені певною мовою. Вони складають наше щоденне мислення й мовлення, дозволяють описувати наше життя й ситуації, до яких ми потрапили.
Хочете приклад? Якщо ви до сих пір принагідно цитуєте фрази з радянського кінематографу чи з російської літератури або з російських пісень, - це означає, що ви дотепер перебуваєте в концептосфері російської мови. Й запитайте себе: а чому ви не пригадуєте в цих ситуаціях фрази, пов'язані із українською мовою та культурою?
Відповідь на поверхні: через русифікацію сфери сенсів. Так ось: кінодубляж українською мовою - це не про дві години кіно (яка різниця, якою мовою). Це - про творення й формування концептосфери української мови. Повноцінної сфери сенсів.
Це - без перебільшення - творчий процес опису дійсності засобами української мови.
Ті неймовірно талановиті перекладачі, неймовірно талановиті сценаристи, які піднесли наш кінодубляж на високий рівень, - це не ремісники й не заробітчани. Вони - деміурги, які змушують дійсність звучати по-українськи. Плетуть мереживо дійсності. Творять тканину культури - в бойовиках, мелодрамах, комедіях та мультфільмах. Експериментують із діалектами й говірками, бавляться зі словами, граються стилями тощо. І в такий спосіб розширюють межі вжитку української мови. Як можна знищити їхні майстерні, де твориться мова?
5. Я скажу більше - ідеться ж не про кінопрокат, а в цілому про нашу культуру.
Кінотеатри ж сьогодні не є ні єдиним, ані головним місцем, де переглядаються фільми. Найбільший трафік - він є в інтернеті. На жаль, й сьогодні піратські сайти з росії, що масово заливають всі найсвіжіші новинки російською мовою, - переважають за кількістю й масовістю пропозиції нашу мову.
Але тепер уявіть ситуацію, за якої розгромлено наш кінодубляж. Переглянути фільм якісною українською більше не буде можливості не лишень в кінозалі, але і в мережі: їх банально не існуватиме у природі.
Й українці знову поділяться на дві нерівнозначні частини: 1) менша, патріотична й принципова частина, або не дивитиметься цікавий фільм взагалі, або чекатиме непрофесійний переклад (якщо він буде), або перегляне англійською; 2) більша частина какая-разніца у два кліки зайде на російський піратський сайт і зануриться в російську концептосферу.
Засвоюючи у такий спосіб не тільки російські слова й фрази, але й враження про меншовартість української мови, культури й держави, котра не здатна створити подібний продукт.
Тому якісний український дубляж є сьогодні вагомим доказом нашої спроможності створювати крутий культурний продукт. Наочним доказом, який долає нашу історичну меншовартість й звичку зазирати до рота сусіду. Який є нашою історією успіху.
Як можна поховати цю історію успіху?
6. Й насамкінець - про схід і південь. Про регіони, де аж дотепер домінує російська. Я мешкав в такім регіоні - в Донецьку - аж до 2014 року, тож знаю, про що зараз скажу.
Ключовою проблемою там з точки зору поширення мови є брак ситуацій, брак просторів, у яких можна почути живу українську мову. Там українська - занадто офіціозна. Вона використовується й побутує здебільшого в сферах, які безпосередньо регламентуються державою. Йдеться про владу, освіту, рекламу, медіа тощо. Натомість у побутовому спілкуванні переважає російська, формуючи певну двоїстість дійсності, певну шизофренічність. Мешканці тих регіонів мають не дуже багато можливостей застосувати, ба навіть почути, як може звучати жива українська з вуст пересічних людей.
Ви не повірите, але кінодубляж за цих умов - це надзвичайно вагомий шанс це нарешті зробити: побачити, як українською розмовляє не вчитель або політик, а звичайнісінькі люди (чи, навпаки, незвичайні герої). Й переконатися, що це не тільки можливо, але й красиво та модно.
Як ми плануємо здійснювати дерусифікацію сходу і півдня, позбавивши місцеву молодь цієї можливості?
* * *
Насамкінець я зазначу, що цілковито підтримую заходи, які спрямовані на підвищення рівня знання в Україні англійської мови. Але досягнення цього завдання не може йти коштом послаблення української мови.
Не руйнуймо крихкі досягнення сьогодення й думаймо про майбутнє!
