Справа Катерини Гандзюк.
Тест ціною в життя.
Українське громадянське суспільство переживає черговий шок. Нову смерть людини, яка, не сприймаючи корупцію і брехню, активно боролась з ними як могла. Пішла з життя молода, активна жінка, - просто через те, що не мовчала. Але справа не тільки у тому, що активна громадянська позиція стала небезпечною.
Суспільство більше не бажає миритись із знеціненням людського життя узагалі. Суспільство не визнає право сили і безкарність. Люди не хочуть, аби смерть Катерини Гандзюк стала черговою нерозкритою справою. Або такою, за яку сядуть виконавці, а замовник залишиться неназваним і непокараним. Тобто – виступають за домінування сили права та невідворотності покарання за злочини. І тут, здається, держава опинилась вже на краю суспільної недовіри.
У ситуації, коли у щирість заяв про чергову «справу честі» або заклики «об’єднати зусилля» задля розкриття злочину, вже ніхто не вірить. Тому, що в країні відбувається катастрофічне накопичення нерозкритих резонансних справ. Кількість яких вже перетинає будь-які припустимі межі. При цьому системність, з якою злочини здійснюються саме щодо представників громадянського сектору, кидається у вічі і зрозуміла вже не тільки правоохоронцям-професіоналам. Тому ця справа, з урахуванням межі, до якої дійшло суспільство, є для правоохоронних органів останнім тестом на їхню професійну спроможність.
Чи залишились у «реформованих» МВД, прокуратурі, СБУ досвідчені, фахові інтелектуали-слідчі? Чи є політична воля на те, аби їм дали можливість розплутати ребус злочину, витягнувши на світ його замовників? Я маю надзвичайно великий досвід і можу стверджувати, що розслідування резонансних злочинів іноді «регулюється» з кабінетів, які апріорі не мають відношення до розслідування. І саме така «регуляція» в абсолютній більшості випадків не дає слідству вийти на замовників. Отже, це тест. На профпридатність і політичну волю. Страшно і сумно те, що заради цього чергового «тесту», знов поклала своє життя молода, чесна і патріотична людина. Вічна пам'ять!
