Перейти до основного вмісту

Авторська колонка

Погром ромів – наслідок, а не причина

Володимир Пилипенко Представник України у Венеційській комісії

Усі статті

 

    Правозахисники  б’ють на сполох: у Львові невідомі у масках напали на ромський табір, у результаті чого одна людина загинула і є поранені.

Звісно, це злочин і його треба розслідувати належним чином. Винуватці мають відповісти за скоєне. Проте логічніше, якби усі були у такій же мірі нажахані причиною, чому вся ця ганебна ситуація відбулась. Відповідь очевидна - крах правоохоронної системи. Як кажуть в народі – риба гниє з голови.

      Отож  перший ключовий чинник, чому в Україні невідомі радикали можуть у будь-який момент влаштувати поножовщину  – це недієздатні і нереформовані інституції. І тут немає чого дивуватись.Стару систему ура-реформатори розвалили, нова – не справляється з тими викликами, які є в країні.

     Сьогодні жорстоко побили ромів, завтра – можуть познущатись з наших з вами дітей поблизу дому чи школи. Тут питання не так в національній ознаці, а в тому, що ніхто в безпеці себе не почуває. Рівень злочинності за останні кілька років виріс у рази. При цьому, влада жодних рішучих кроків для подолання кризи не робить.

      Чим займається МВС? Точно не тим, аби усім нам спалось спокійніше і дітям не страшно було на вулицю виходити. Вирішили «хрестовий похід» на митницю організувати – з контрабандою боротись. Мовляв, ніхто не справляється, а бюджет треба чимось наповнювати, от і кинули всі сили на очищення контрабандних кордонів. Де тут час знайдеш для боротьби із радикальними групами, які діють в країні. Ніколи. Правда, активізувались чомусь лише перед виборами. Останні чотири роки усіх все влаштовувало. Збіг? Навряд.

    Чим займається СБУ? Найбільшу активність проявили щодо бізнесу, вилучаючи один за одним сервери в айтішників. Вочевидь, це також одне із «стратегічних» завдань на порядку денному.

     А тепер – про ідеологічну складову. Це ще одна важлива причина, чому ми загрузли у всьому цьому хаосі криміналу і вседозволеності. На жаль, поняття національного руху, національної свідомості та позиції все більше маргіналізується. Не без легкої руки владних мужів.

     Адже на державному рівні немає жодної чіткої програми, яка б сприяла патріотичному вихованню молоді. Саме вихованню, а не зомбуванню, тих українців, які не бігатимуть із зброєю та бітами вулицями міста і не захоплюватимуть міськради, як це відбулось днями в Харкові. А тієї молоді, яка б поважала свою країну і людей, які у ній живуть, яка б стояла на обороні національних, а не злочинних інтересів. І Мінстець тут явно не панацея. Однозначно, не можна порівнювати криміналізовані групи радикалів із національно-патріотичними силами. Це різні поняття.  Як і не можна вважати побиття ромів «прикрим випадком».

    Трагедія у Львові - це не випадок, це наслідок абсолютно провальної державної політики. А що далі: від ромів - до погромів? І це не маячня. Ми уже знаємо, чим у минулому закінчувались подібні погроми в Україні – тисячами людських жертв. Історія не має повторюватись.

Думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не несе відповідальності за зміст цієї публікації.
X